Артем Громов: \”Хто більш фартовий, той і досягає вершин\”

Полтавські вболівальники завжди бажають бачити на полі місцевих виконавців. Такі гравці привертають більшу увагу до себе та примушують глядачів сильніше хвилюватися за них. У матчі проти маріупольського «Іллічівця» дебютував за основний склад «Ворскли» Артем Громов, який, наразі є кращим бомбардиром «Ворскли» в турнірі молодіжних складів. Тому випала нагода поспілкуватися з молодим футболістом та більше дізнатися більше про самого футболіста.

– Артем, чому ти вирішив зайнятися футболом? Хто підштовхнув тебе до цього?
– Мабуть доля підштовхнула. З самого народження люблю цю справу, ще й тато грав у футбол. Тому так і вийшло, що саме гра мільйонів, а не інший вид спорту зацікавив мене.


– Доля юного спортсмена багато в чому залежить від першого тренера. Хто допомагав тобі робити перші кроки в футболі?
– Спочатку Станіслав Іванович Басюк, а здебільшого Олександр Олександрович Єжаков, а далі, звичайно, допомагали керівники «молодіжки».

– У дитинстві у кожного є свої кумири, на яких ми стараємося бути схожими. Хто для тебе був прикладом в житті?
– Не можу виділити когось одного. Роналдо, Пеле, Рональдиньйо, ще Мессі – дуже талановитий футболіст.


– Одні моменти проходять повз нас, а інші залишаються у пам’яті надовго. Чи були в тебе хвилини, які запам’яталися тобі більше всього?
– З останніх подій – мій дебют за основу. А так, звичайно, перший забитий гол за «Ворсклу» в Ужгороді. Більше таких грандіозних подій, мабуть, не було. Звичайно, кожен гол – це велика радість, особливо, коли вся команда підбігає до тебе й ми радіємо разом – це дійсно хвилини щастя.


– Всім відомо, що у спортсмена дуже важкий графік. Залишається в тебе час на «післяфутбольне» життя?
– Так, хоч у нас справді складний графік, багато тренувань, але ввечері вистачає часу на відпочинок. Зараз у мене лише одне захоплення – кохана дівчина.

– Якими якостями повинен володіти футболіст, аби пробитися в команду майстрів?
– Талант та працездатність повинні бути на високому рівні. Ну й звичайно нікуди без везіння.

– Микола Павлов не раз розповідав на прес-конференціях про дружню та теплу атмосферу в команді. Нещодавно ти потрапив в основний склад «Ворскли». Як прийняли тебе більш досвітні гравці?
– Дуже гарно, з усіма спілкуюся, завжди жартуємо на тренуваннях, іноді зустрічаємося та разом з командою відпочиваємо. Звичайно, є й не приємні моменти, але це все емоції. А так, в основному, як і говорить Микола Петрович: гарні та дружні  стосунки.

– Як вважаєш, фортуна грає важливу роль в світі спорту?
– Дуже важливу. Мабуть, навіть, найважливішу, адже можна бути талановитим та технічним, але, якщо не пощастить – нічого не досягнеш. В основному й голи забиваються за рахунок фортуни. Пощастило – ти влучив у ворота, ні – промахнувся. Тому, хто більш фартовий, той і досягає вершин.

– Не секрет, що як налаштуєшся на гру, так вона і піде. А яку мотивацію знаходиш ти для себе перед матчем?
– Мотивації, як такої немає. Звичайно, існує бажання потрапити в основний склад. Але загалом намагаюсь не думати ні про що, завжди налаштовуюсь найагресивніше на гру, щоб вийти та ганяти по полю, викластися на всі 100%.


– Як ставишся до з’ясувань стосунків на полі? Все-таки треба стримувати емоції, чи навпаки, намагатися добитись справедливості?
– У наші часи справедливості важко добитись, наприклад, хто бачив матч з «Таврією», коли суддя просто загнав нас в глухий кут, про яку справедливості тут можна казати? Тому іноді краще закрити рота та намагатися грати у футбол.

– Полтавські вболівальники щиро підтримують тебе на кожному матчі. Що б ти хотів їм побажати?
– Щоб «Ворскла» не підводила їх, а уболівальникам не було за нас соромно.

Лілія КОЗУБ